Стадіон: «Славутич-Арена».
Місткість: 12 000 місць.
Дві роздягальні для господарів та гостей по 140 кв. м.
Додатково до загальної кількості місць:
– ВІП-ложа на 100 місць;
– ложа преси на 60 місць та 6 коментаторських кабін на Західній трибуні;
– 60 місць для глядачів з вадами здоров`я на Східній трибуні.
Табло розміром 6х10м.
Історія
У 20-х роках минулого століття у Запоріжжі розпочалося будівництво Дніпрогесу — найбільшої в Європі гідроелектростанції. Молодь, яка брала участь у будівництві, обладнала невеликий спортивний майданчик на одному із пустирів на лівому березі Дніпра. На цьому місці зараз розташований стадіон «Металург».
Спортивний майданчик «Дніпробуду» не мав трибун, підсобних приміщень та огорож. Тут було лише посереднє футбольне поле та кілька легкоатлетичних секторів.
На початку 30-х років будівельники «Дніпрокомбінату», з якого пізніше відділилася «Запоріжсталь», а також студенти Дніпровського індустріального інституту, учні технікуму, різних училищ та курсів створили свою футбольну команду. Вона, звісно, не могла конкурувати з найкращими колективами міста. Але все ж таки молоді футболісти брали активну участь у міських змаганнях. І не без успіху.
На місці цього майданчика у 1931 році «…на кошти з благоустрою міста Нове Запоріжжя розпочато будівництво стадіону – спортмістечка» писав журнал «Фізкультурник України».
А вже за рік газета «Пролетар Дніпробуду» писала: «На фізкультурному майданчику імені Антипова (перший голова ВСФК України) ти завжди зможеш пограти у футбол».
На цьому майданчику, переданому заводу «Запоріжсталь» та названому «Сталь», проходили футбольні турніри, а 30 вересня 1932 року відбулося відкриття Спартакіади будівельників Дніпробуду, присвяченого пуску Дніпровської гідроелектростанції. Тут же проходили фінальні ігри першості республіки з футболу, а у серпні 1933 року відбулося перше у нашому місті справжнє фізкультурне свято – Всесоюзна спартакіада будівельників.
У 1933 році після невеликої реконструкції майданчик «Дніпробуду» було перетворено на стадіон «Сталь». Але тільки після другої реконструкції, проведеної через п’ять років, у місті з’явився сучасний упорядкований стадіон на 8 тисяч глядачів.
Відкриття нового стадіону «Сталь» ім. Антипова, заводу «Запоріжсталь» відбулося 2 травня 1938 року. Цього дня на його полі було проведено перший футбольний матч. Грали команди «Локомотив» (Запоріжжя) та «Сталінець» (Москва). Товариський матч пройшов у запеклій боротьбі, перемогли у ньому досвідченіші гості з рахунком 4:5.
Новий стадіон став головною спортивною ареною Запоріжжя та центром спортивної роботи металургійних підприємств міста. Тут було обладнане гарне футбольне поле, бігові доріжки, сектори для змагань легкоатлетів, збудовані роздягальні та душові для спортсменів, трибуни для глядачів.
За свою багаторічну історію трибуни стадіону, що носять сьогодні гучне ім’я — «Металург», відвідали сотні тисяч запорожців, які були свідками захоплюючих футбольних поєдинків найкращих клубів країни та змагань легкоатлетів, у яких брали участь найкращі вітчизняні та закордонні спортсмени. Тут же запорожці вшановували чемпіонів та володарів Кубка України — футбольні команди «Локомотив» та «Металург», Олімпійських чемпіонів — Леоніда Жаботинського, Олександра Рєзанова, Сергія Кушнірюка, Юрія Лагутіна, Тетяну Самоленко, чемпіона та рекордсмена світу Володимира Ященка. На цьому стадіоні розпочинали свій спортивний шлях корифеї запорізького футболу — Прядко, Рикун, Хмирів, Мозолевський, а після Великої Вітчизняної війни — Тищенко, Пономарьов, Зозуля, Малкін, Непечій, Олійник, Павлов, Гришин, Каштанов, заслужені майстри спорту Серебрянніков, Матвієнко та інші.
У 1973 році було здано в експлуатацію Західну трибуну і місткість стадіону збільшилася до 27 тисяч глядачів. Але навіть така кількість місць не давала можливості вмістити всіх охочих подивитися матчі чемпіонату СРСР 1991 року, коли запорізький «Металург» виступав у вищій лізі.
1980 року стан стадіону було визнано аварійним. На щастя, зусиллями комбінату «Запоріжсталь» поступово аварійність Західної трибуни була усунена, відкрито доступ учасників змагань до роздягальні.
Але у 2001 році Федерація футболу України все ж таки заборонила запоріжцям проводити матчі на Центральному стадіоні «Металург». Останній матч на стадіоні «Металург» господарі зіграли 31 жовтня 2001 року з донецьким «Шахтарем», а весняну частину 11 чемпіонату України починали хоч і на запорізькому, але все ж таки не рідному стадіоні «Торпедо».
Рішення про якнайшвидшу реконструкцію стадіону було ухвалено навесні того ж року колишнім мером міста Олександром Поляком, але ремонт, а згодом і будівництво затяглося на довгі чотири роки. І все ж таки, героїчним зусиллям будівельників 12-тисячний стадіон гостинно відчинив свої ворота 29 липня 2006 року, коли відбувся матч 1-го туру 16-го чемпіонату України між командами «Металург» (Запоріжжя) – «Динамо» (Київ).
До речі, квитки, які розійшлися ще за два дні до початку зустрічі, були з подвійним змістом: вони будуть дійсні через п’ять років на святкуванні 5-річчя від дня відкриття стадіону у 2011 році.
УТБ «Металург»
Наразі база займає територію розміром 50 тисяч квадратних метрів. На ній розташовані 5 футбольних полів різного розміру та призначення: одне поле 180х100 метрів, одне – 102х68 метрів, два 104х68 метрів та одне поле розміром 113х74 метри зі штучним покриттям. Крім того, на території бази розташований критий тенісний корт. База розрахована на 50 житлових місць.
Головна частина бази зроблена у вигляді невеликої двоповерхової будівлі, в якій розташовані житлові кімнати для футболістів, зал для перегляду матчів, медичний центр, тренажерний зал, їдальня, кухня, кімната з більярдним та тенісним столом, невеликий басейн та сауна.
